Семинары, конференции

Тема № 1 Наукові основи концепції освіти для стійкого розвитку

Серед найважливіших і найскладніших викликів сучасності – нагальна потреба сформувати такий спосіб життя, який склав би основу довготривалого ощадливого розвитку людства.

І тут мова йде не тільки про охорону навколишнього середовища та природозахисне навчання. Усвідомлення світовим співтовариством того, що ні науково-технічний прогрес, ані нові технології самі по собі не здатні подолати загрозу екологічної катастрофи, сприяє формуванню нового (екологічного) мислення, створенню нових символів. Вочевидь стає зрозумілим – потрібні нова (екологічна) філософія, нова (екологічна) політика, нові моральні імперативи. Загалом ідеться про таку систему цінностей як складову культурного світобачення, яка би не залежала від таких факторів, як економічні сплески чи занепади, зміна політичної влади тощо, в якій би захист і збереження природи вважались такою ж святістю, як і саме життя. Саме на таких засадах формувалось поняття стійкий розвиток (англійською – sustainable development). Концепція стійкого розвитку розроблялась поступово завдяки наполегливим зусиллям міжнародного співтовариства.

Вважається, що поняття ОСР набагато ширше за поняття екологічної освіти (ЕО). Суперечності між стійким розвитком і характером сучасного економічного розвитку слід розглядати як один з ключових компонентів ОСР. ОСР пов'язане з стійким розвитком, а не з ЕО. Вона пов'язана із зміною парадигми розвитку цивілізації.

Говорячи про історію і передумови розвитку ОСР, можна відзначити наступні ключові дати:

-        1972 р. – Стокгольмська конференція;

-        1977 р. – Тбіліська конференція по екологічній освіті;

-        1987 р. – Московська конференція по екологічній освіті (Тбилиси+10);

-        1987 р. – Доповідь Всесвітньої комісії по навколишньому середовищу і розвитку (Комісія Брундтланд);

-        1992 р. – Всесвітній Самміт в Ріо-де-Жанейро, Порядок денний на XXI століття;

-        1996 p. (1998 p. – доопрацювання) – «Міжнародна програма роботи в області освіти, інформування громадськості і підготовки кадрів»;

-        2002 р. – Всесвітній Самміт по стійкому розвитку;

-        2003р. – Київ-2003: рішення міністрів навколишнього середовища про початок розробки Стратегії ОСР для регіону Європейської економічної комісії (СЕК) ООН;

-        2005–2015 pp. – Десятиріччя ООН за освітою на користь стійкого розвитку.

Освіта на користь стійкого розвитку є результатом проведення в 1992 році Конференції ООН в Ріо-де-Жанейро. З 1992 року намітився міжнародний консенсус відносно того, що досягнення стійкого розвитку є головним чином процесом навчання. До 1992 року одна з проблем в області екологічної освіти полягала в тому, що навколишнє середовище стало вельми широкою темою, що охоплює багато самостійних наук, включаючи економічні, природні і суспільні. В результаті виникли труднощі при розгляді теми навколишнього середовища і працівники освіти опинялися в скрутному положенні, стикаючись з таким складним предметом. Тоді на Конференції в Ріо-де-Жанейро була винесена рекомендація про те, що поняття навколишнього середовища необхідно розширити, включивши в нього концепцію стійкого розвитку. Визначення "Освіта на користь стійкого розвитку" відбиває вихідний термін - стійкий розвиток.

В доповіді "Знання – це категорія власних цінностей", представленому на адресу ЮНЕСКО в 1996 р. Міжнародною комісією за освітою для XXI століття, підкреслюється, що освіта необхідна для забезпечення демократичного і стабільного майбутнього. Як основа освіти визначено чотири чинники: навчання для життя всіх, навчання в цілях отримання знань, навчання дієздатності протягом всього життя.

Нормативно-правове забезпечення стійкого розвитку.

 «Світова програма дій Порядок денний на ХХІ століття», ухвалена на зустрічі «Планета Земля» в Ріо-де-Жанейро в 1992 році, яка спрямована на впровадження засад сталого розвитку в країнах світу. Документ втілює всесвітню згоду і політичні зобов'язання з питань розвитку та економічного співробітництва. 179 країн (і Україна в тому числі) зобов'язалися діяти у дусі глобального партнерства з метою активізації спільних зусиль задля справедливого задоволення потреб нинішнього і майбутніх поколінь. З програми випливає, що забезпечення сталого розвитку є насамперед обов'язком національних урядів згідно з принципом спільної, але диференційованої відповідальності, та потребує розроблення національних програм і відповідної політики.

«Програма дій з подальшого впровадження Порядку денного на ХХІ століття», ухвалена Генеральною Асамблеєю ООН на спеціальній сесії «Планета Земля +5» у 1997 році. В документі наголошується на тому, що досягнення сталого розвитку вимагає узгодження та інтеграції економічних, екологічних та соціальних цілей. Економічний і соціальний розвиток та охорона довкілля є взаємозалежними та взаємодоповнюваними компонентами сталого розвитку. Економічне зростання є необхідною передумовою соціально-економічного розвитку країн і, за врахування принципів рівності, справедливості, соціальних та екологічних чинників, сприяє сталому розвитку.

«План дій, ухвалений на Всесвітньому саміті зі сталого розвитку в Йоганнесбурзі» в 2002 році. В Плані дій визначено пріоритети та подальші кроки у напрямку прискореного досягнення цілей та виконання завдань, визначених попередніми документами. У параграфі 111 зазначено про «... необхідність створення і зміцнення системи науки й освіти для сталого розвитку на усіх рівнях з метою обміну знаннями, досвідом і передовою практикою та створення наукового потенціалу». На зібранні було вирішено рекомендувати Генеральній Асамблеї Організації Об'єднаних Націй проголосити, починаючи з 2005 року, десятиліття освіти для сталого розвитку» (параграф 125 d). Відповідно до цієї рекомендації Генеральна Асамблея ООН на 57-й сесії у вересні 2002 року доручила ЮНЕСКО бути головним агентством з підготовки й проведення десятиліття освіти для сталого розвитку. Рада ЮНЕСКО на 166-й сесії в квітні 2003 року ратифікував рішення щодо проведення «Десятиліття освіти для сталого розвитку».

Ольборзька хартія «Міста Європи на шляху до сталого розвитку»(Схвалена учасниками Європейської конференції зі сталого розвитку великих і малих міст Європи в м. Ольборг, Данія в 1994 році). Ольборзька хартія підписана 80-ма європейськими органами місцевої влади і 253-ма представниками міжнародних організацій, національних урядів, наукових інститутів, консультантами і приватними особами. Хартія зобов'язує представників великих і малих міст Європи розпочати процес підготовки місцевого «Порядку денного на ХХІ століття» та розробити довгострокові плани дій щодо переходу до сталого розвитку. Учасники зібрання заснували мережу організацій «Сталий розвиток міст Європи», яка заохочує до розроблення місцевих планів дій на ХХІ століття, стимулює використання аудиту, аби виявити ініціативи зі сталого розвитку на рівні громади, проводить моніторинг досягнень та поширює його результати серед членів організації. На сьогодні мережа об'єднує понад 400 місцевих урядів, які представляють інтереси 300 млн людей. 30 міст України, в тому числі Київ, Ужгород, Вінниця, Одеса, Суми, Чернівці, Івано-Франківськ, Донецьк,Севастополь є учасниками мережі.

Оргуська конвенція (Підписана на 4-й Пан-Європейській конференції міністрів охорони навколишнього природного середовища «Довкілля для Європи» в м. Оргус, Данія в 1998 році). Конвенція визначає напрямки демократизації доступу громадян до інформації, участі громадськості у процесі прийняття рішень, доступу до правосуддя з питань, що стосуються довкілля. Конвенцію розроблено на виконання 10-го принципу Декларації Ріо, як проголошує необхідність участі громадськості у розв'язанні екологічних проблем та сприяння доступу до екологічної інформації, що перебуває у розпорядженні державних органів. Україна ратифікувала Оргуську конвенцію 6 липня 1999 року, визнавши її невід'ємною складовою національного законодавства. З метою його розвитку в 2002 році були внесені зміни до Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про екологічну експертизу» та Кодексу про адміністративні правопорушення України, в 2004 році Міністерством охорони навколишнього природного середовища України затверджено Положення «Про порядок надання екологічної інформації» та «Про участь громадськості у прийнятті рішень у сфері охорони довкілля».

Міжнародні акти та документи, що стосуються освіти для сталого розвитку.

Міжнародні акти про розвиток екологічної освіти, на яких здебільшого ґрунтується сучасна концепція освіти для сталого розвитку:

-        Тбіліська декларація, 1977 р.

-        Салонікська декларація, 1997р.

-        Бєлградська хартія, 1975 р.

Загальні міжнародні документи зі сталого розвитку, які містять окремі положення про освіту для сталого розвитку:

-        Декларація тисячоліття Організації Об'єднаних Націй, 2002 р.

-        «Порядок денний на ХХІ століття», 1992 р.

-        Доповідь регіональної наради міністрів ЄЕК ООН з підготовки до Всесвітнього саміту зі сталого розвитку в Йоганнесбурзі, 2001 р.,ECE/AC 22/2001/2)

-        Шоста програма дій у галузі навколишнього середовищ Європейського союзу, 2001 – 2010 роки, 2001 р. Спеціальні міжнародні документи з питань освіти для сталого розвитку:

-        «Порядок денний на ХХІ століття в галузі освіти з метою сталого розвитку в регіоні Балтійського моря» (Прийнята на нараді міністрів освіти країн регіону Балтійського моря, Стокгольм, Швеція, 2002 р.)

-        Дакарські рамки дій «Освіта для всіх: виконання наших загальних зобов'язань» (Текст, прийнятий Всесвітнім форумом з освіти, Дакар,Сенегал, 2000 р.)

-        Заява міністрів охорони навколишнього природного середовища країн ЄЕК ООН про освіту з метою сталого розвитку (Київ,Україна, 2003р.)

-        Базові елементи Стратегії ЄЕК ООН про освіту з метою сталого розвитку (Київ, Україна, 2003 р.)

-        Софійська конференція з освіти дорослих ( Софія, Болгарія, 2002 р.) Проект Стратегії ЄЕК ООН про освіту з метою сталого розвитку (ЄЕК, Женева, Швейцарія, жовтень 2004 р.)

Закони України:

-        Закон України «Про освіту» від 23.05.1991 р.

-        Закон України «Про професійно-технічну освіту» вiд 10.02.1998 р.

-        Закон України «Про загальну середню освіту» вiд 13.05.1999 р.

-        Закон України «Про позашкільну освіту» вiд 22.06.2000 р.

-        Закон України «Про дошкільну освіту» вiд 11.07.2001 р.

-        Закон України «Про вищу освіту» вiд 17.01.2002 р.

Підзаконні нормативно-правові акти:

-        Постанова Верховної Ради України «Про стан, напрями реформування і фінансування освіти в Україні» вiд 21.06.2001 р.

-        Постанова Верховної Ради України «Про стан і перспективи розвитку професійно-технічної освіти в Україні» вiд 03.04.2003 р.

-        Постанова Верховної Ради України «Про Рекомендації парламентських слухань «Про стан і перспективи розвитку вищої освіти в Україні» вiд 04.06.2004 р. Укази Президента України:

-        Указ Президента України «Про заходи щодо поліпшення функціонування та розвитку загальної середньої освіти» вiд 02.06.1998 р.

-        Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо забезпечення розвитку освіти в Україні» вiд 09.10.2001 р.

-        Указ Президента України «Про заходи щодо вдосконалення системи вищої освіти України» вiд 17.02.2004 р.

-        Указ Президента України «Про Національну доктрину розвитку освіти» вiд 17.04.2002 р.

-        Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо вдосконалення професійно-технічної освіти в Україні» вiд 18.09.2004 р.

Спеціального нормативного акта з питань освіти для сталого розвитку на сьогодні немає. Законодавчі акти про розвиток екологічної освіти, яка є складовою освіти для сталого розвитку:

-        Рішення Колегії Міністерства освіти і науки України № 13/6-19 від 20.12.2001р. «Про концепцію екологічної освіти в Україні».

-        Наказ Міністерства освіти і науки України від 13.05.2003 р. № 284 «Про затвердження Положення про Всеукраїнську науково-методичну раду з екологічної освіти та виховання».

Національні законодавчі акти та документи зі сталого розвитку, які містять окремі положення про освіту для сталого розвитку:

-        Постанова Кабінету Міністрів України від 26.04.2003 р. № 634 «Про затвердження Комплексної програми реалізації на національному рівні рішень, прийнятих на Всесвітньому саміті зі сталого розвитку, на 2003 – 2015 роки».

-        Проект Постанови Верховної Ради України «Про Концепцію переходу України до сталого розвитку» (№5749).